Травнева фея

Багряна зваба манірно цілує нігті, Тремтливі пальці. І перстень палає зірчастий. Вона не вірить і вірить у все на світі: Червоне й чорне – душі віковічні контрасти. Її підборів чекають тужливо сходи, У вічі місяць, мов пес, зазирає покірно. Ковток її – невеликий ковток свободи – Бо рівно стільки тобі її буде відмірено. Весняна сутінь, […]

Read More

До тебе

Світло душі і тінь, безмежність висот і твердь. Танець сумного янгола в густих переливах неба. Скільки разів життя своє  ти обміняв на смерть Тільки тому, щоб я… тільки навік – до тебе…? Повінь зі слів і сліз, зорі – мої скрипалі. Кішкою сіла на дах  ловити  рогалик місяця. Слухати музику снів, тихі зітхання землі. Пильно […]

Read More

Люди – Метелики

Розкласти хмиз і розпалити ватру У серці, що пульсує З небом в унісон. З останніх сил метелика тримати За ніжне крильце Й відпустити до висот. Він мусить бути там, його життя  – свобода У хвилях золотих, В безодні вітровій… Я знаю, що печаль – це сильним нагорода, Та  погляд, мов приціл, – услід йому з-під […]

Read More

Звичайний день

               Розлита кава. Сьома. Сонне  ліжко.                На стелі пляма. Склянка на підлозі.                Звичайний день, і тільки чорна кішка                Приречено шмигне на півдорозі.                Невчасний дощ, і натовп, і зупинка,                І клени присоромлено-безлисті…                Звичайний день. Стоїть душевна жінка                В задушливо-дешевому намисті.                Сумні троянди. Ми. Хлоп’я біляве                 Бульварну пресу […]

Read More