Травнева фея

Багряна зваба манірно цілує нігті,

Тремтливі пальці. І перстень палає зірчастий.

Вона не вірить і вірить у все на світі:

Червоне й чорне – душі віковічні контрасти.

Її підборів чекають тужливо сходи,

У вічі місяць, мов пес, зазирає покірно.

Ковток її – невеликий ковток свободи –

Бо рівно стільки тобі її буде відмірено.

Весняна сутінь, як хутро на змерзлі плечі,

Волоссям грає ноктюрни замріяний вітер…

В її зіницях згорає бузковий вечір,

А сонне небо ще солодко пахне квітнем.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s