Люди – Метелики

Розкласти хмиз і розпалити ватру

У серці, що пульсує

З небом в унісон.

З останніх сил метелика тримати

За ніжне крильце

Й відпустити до висот.

Він мусить бути там, його життя  – свобода

У хвилях золотих,

В безодні вітровій…

Я знаю, що печаль – це сильним нагорода,

Та  погляд, мов приціл, –

услід йому з-під вій…

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s