З життя Мавки

У молоко знекровлених небес

Пірнути і розcипатися ними.

З тобою бути чи лишитись « без »,

Шукаючи в словах банальні рими,

Щоб народитись в іншому житті

Загубленою мавкою у місті

І різати ножем на самоті

Пожовклі вени у кленовім листі.

Щоб вірити й не вірити у сни,

Щоб пити й не напитися журбою,

А потім – дочекатися весни,

Серед снігів забутої тобою.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s