Куди я поділася? Дещо про моє материнство і малюка

Аж не віриться, що вперше за чотири місяці мені випала нагода сісти за комп’ютер і написати кілька рядків! Віднедавна мій черепашиний ритм життя (я завжди була вкрай повільною людиною) кардинально змінився з появою синочка Лео. Ті, в кого вже є діти, зараз, напевно, усміхаються, бо знають, що таке прокидатися кілька разів за ніч, щоб покормити дитину чи поміняти підгузка, а потім цілий день мріяти поспати хоча б годинку, або сидячи дрімати на лавці у дворі поруч із дитячим візочком. Скажу чесно: перший місяць став для мене справжнім шоком, бо я не уявляла наскільки цінними для мене тепер стануть 5 хвилин, коли дитина мовчки лежить в ліжечку, а ти тим часом обираєш, що ліпше зробити: причесатися, почистити зуби, поспіхом проковтнути бутерброд чи запхати брудні пелюшки у пральну машинку. Ба більше, навіть переодягання малюка перші тижні було для нас, «зелених» батьків (хоча моя мама жартома називає нас пристарілими батьками) епохальним трешем. Я і мій чоловік не знали, з якого боку підійти до малого, а коли він починав плакати, почувалися, як кролики перед удавом, впадаючи в якийсь ступор. (Нагадаю, нам обом по 29 років 😊). Пам’ятаю, коли Леонардик вперше після пологового будинку, пардон, ну дуже добре сходив по-великому, на мене напав істерично-невротичний сміх, і я кілька хвилин не могла оговтатися. Дідусів та бабусь у нас поруч нема, щоб якось розрядити обстановку, тому всьому вчимося (на щастя) самі. Цілий ящик косметики, якою я запаслася, щоб привести в порядок свою виснажену шкіру після зими і вагітності, лежить без діла в шухляді. Зізнатись чесно, я не фотографуюся і не роблю селфі в інстаграмі, бо вигляд у мене, на мій погляд, не товарний, волосся лізе жмутками, я трохи погладшала, і розцвів пишним цвітом мій целюліт на бедрах, бо майже щодня на лавочці похапцем тамую перманентний голод смачнючими пиріжками з сиром, або вишнями, або яблуками, або горіхами та родзинками з сусіднього кафе зі смішною назвою «Пундик». Не гребую кунжутною халвою, солодкими фініками і улюбленими кедровими горішками. Що й казати, солодке завжди було для мене наркотиком, а зараз постійно хочеться заїсти стрес від недосипу і зловити кайф у момент жування чого-небудь. Я вже знов задумуюся про фітнес, бо пиріжки до хорошого не доведуть, але у ванній купа непраної білизни, у кімнаті гора випраної білизни, яку треба посортувати і розкласти у шафи, на кухні скромна гірка немитого посуду, а я тим часом пишу цей пост і картаю себе за це, називаючи ледаркою.

Я розповідаю про все це абсолютно без нарікань, а з легкою іронією 29-річної дівчини (не люблю слово жінка чомусь, по відношенню до себе воно звучить, мов якась образа), яка, в принципі, ще рік тому мріяла про кар’єру першокласного копірайтера і навіть не уявляла, який приємний сюрприз підготувало мені життя.

Сталося це в червні минулого року, коли запідозривши щось особливе, я побігла в аптеку купувати тест на вагітність. Побачивши результат, моє серце ледь не вискочило з грудей. Я не втрималася , зателефонувала чоловікові на роботу і повідомила новину. Він неймовірно зрадів, а я сіла на диван і розплакалася одночасно від радості і від страху невідомості. Ревіла я рівно три дні. Навіть тоді, у 28 років, я відчувала себе на 18, мені здавалося, що я нічого не знаю, нічого не вмію і перед тим, як народжувати, треба перечитати і вивчити напам’ять стоси книжок і методичок по догляду й вихованню дітей. Коротше кажучи, мій комплекс відмінниці і тут не давав спокою, бо якась друга половина мене казала: «ти не здаси цей іспит, ти не готова». Але вийшло так, як у приказці «миші плакали, кололись, але продовжували їсти кактус». Отож, через пару днів ми пішли на УЗД, де й підтвердилось моє особливе положення – 6 тижнів. Нам навіть зробили фото малюка, тоді він був схожий на квасолинку. Вагітність проходила дуже легко. У мене не паморочилась голова, був хороший апетит і абсолютно не було токсикозу. Я їла все, і навіть більше дозволеного, не відмовлялася навіть від екзотики. Коротше кажучи, єдиною ознакою вагітності була неймовірна пристрасть до томатного соку, який я пила, здається, діжками. На 10 тижні ми зібралися на два тижні в Іспанію. В Інтернеті начиталася багато сумних історій про те, які небажані польоти на літаку на ранніх термінах вагітності. Але я була налаштована дуже позитивно і заборонила собі читати форуми в Інтернеті, покладаючись лише на власну інтуїцію і відповідальність перед собою й дитиною. В Іспанії нам навіть не прийшлося акліматизовуватися, бо в Києві, як мені здалося, спека була ще більша. Ми багато ходили пішки, бо я хотіла відчути атмосферу Барселони, надихатися її неймовірним повітрям з легким ароматом моря. Я була впевнена що в нас буде дівчинка, бо традиція народжувати дівчат закріпилася як у моїй, так і в чоловіковій сім’ї. Крім того, мені з юних років снилися сни, що я тримаю на руках маленьку дівчинку. Тому не довіряти своїй інтуїції підстав не було. Ми обрали ім’я дитині – Ніка. I так називали її аж до того моменту, коли лікар повідомив, що ми чекаємо хлопчика. Пам’ятаю як чоловік тоді пожартував: «Не проблема, хай тепер буде Нік». Але згодом придумав таки інше ім’я, до якого наші дідусі й бабусі спершу виявились морально не готові 😊. Ще більше морально не готові вони були до іншого імені, яке було запасним варіантом – Річард. Хе-хе 😊 Прикольно, правда?

Починаючи з 5 місяця я почала активно гніздуватися і скуповувати придане. До 8 місця у нас було все: від пустушок різних виробників і форм до девайсів типу підігрівача пляшечок, стерилізатора, зволожувача повітря… пізніше докупили сумку-переноску, яка виявилася не потрібною, рюкзак, щоб носити дитину на собі, розвиваючий коврик, шезлонг-гойдалку і багато іграшок. Так, я стала іграшковим шопоголіком. Останнім штрихом була підготовка дитячого куточка. Цим із великим ентузіазмом займався чоловік – почепив мобіль над ліжечком і яскраві милі картинки в білих рамах із зображенням звірят. Ще одну з левиком повісили над пеленальним столиком. Лишалося тільки дочекатися малюка, який би оцінив наші старання.

Синок родився відносно швидко, безболісно і вчасно, з вагою 4 кг 160 г , зростом 55 см. Народжували ми, як і спостерігалися, у приватній клініці «Ісіда», про яку я розкажу згодом, бо знаю напевно, що серед моїх знайомих є ті, кому ця інформація буде цікавою. Зараз малюку 4 місяці, він росте, як на дріжджах, і важить вже 8 кг 800 г. Якщо не рахувати мої періодичні набіги у «Пундик», то можна сказати, що харчування в мене спеціальне, дієтичне.

Малий росте дуже кмітливим і веселим. Перший переворот на живіт зробив у 2 місці 28 днів. Зараз повзає «по-пластунськи», на животі, любить гудіти, говорити і співати щось-по-своєму. За це я називаю його «маленький папуасик». Хто дивився випуск «Світ навиворіт» з Дмитром Комаровим про Папуа Нову Гвінею, той збагне, чому 😊. Леонардик обожнює іграшки, книжечки, він усе «пробує на зуба». Уважно слухає колискові, які я йому співаю, і казочки. Зараз ми читаємо «Пеппі Довгупанчоху». Коли я читаю, Леонардик уважно стежить за моїм ротом і вивчає артикуляцію, навіть пробує повторити. Це дуже важливо для розвитку дитини в перші місці.

Ось так я стала ‘’desperate housewife’’ (відчайдушною домогосподаркою). Сподіваюсь, тепер, коли дитина підросла, я писатиму частіше, але не гарантую багато новин і цікавостей, бо, як самі розумієте, тепер моє життя обмежується стежкою від під’їзду до дитячого майданчика, я перестала читати новини і навіть не знаю толком, що у світі робиться. Мій світ тепер ось тут, лежить у дитячому візочку.

 

Advertisements

Posted by

Hello! My name is Lesya and I'm a beauty, style and lifestyle blogger from Kyiv, Ukraine. Hello Lesya blog is my cosy space where I share everything I love: reviews on cosmetics, outfits, food recipes, travel reports and so on. I write my blog in Ukrainian and English and hope you'll find there something interesting and inspiring.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s